ГАЗ-64 — радянський військовий повноприводний легковий автомобіль із спрощеним відкритим кузовом, який мав вирізи замість дверей (тип ранебаут — runabout). Перший в СРСР легковий повнопривідний позашляховик. Перший прототип автомобіля випущений в 1939 році. ГАЗ-64 призначався для використання як командирський автомобіль на полі бою і легкий артилерійський тягач, але в армії фактично використовувався як транспортний засіб піхоти, здатний при короткочасному навантаженні перевезти відділення бійців.
Зміст
1Історія створення
2Виробництво
3Конструкція
4Аспекти колекціонування
5Джерела
Історія створення
Як говорить легенда, мотивом для створення ГАЗ-64 стала стаття з американського журналу Automoutive Industries про початок серійного випуску джипа Bantam BRC40, яку прочитав начальник ГБТУ РККА, генерал-майор І. П. Тягунов[2]. Його ініціативу створити «радянський Бантам» підтримав Нарком важкого машинобудування В. А. Малишев, який в свою чергу, дав розпорядження ні в чому не відступати від прототипу (незважаючи на заперечення розробників), що зумовило звужену до 1250 мм колію та вузький кузов ГАЗ-64. Завдання на розробку було видане в січні 1941 року одночасно двом заводам — ГАЗу і НАТІ. У завданні чітко вказувалася довжина і колія автомобіля, вантажопідйомність (400 кг) і термін служби (5000 км). Більш вдалий по компонуванню і плавності ходу по бездоріжжю (плавність впливала на стрільбу з кулемета на ходу) дослідний джип НАТІ-АР виявився технологічно складнішим і тому в умовах воєнного часу в серію не був запущений. Розробка ГАЗ-64 (пізніше і БА-64) проходила під керівництвом провідного конструктора В. А. Грачова в рекордно короткі терміни: 51 доба — з 3 лютого по 25 березня 1941 року, це пояснювалося тим, що в джипі використовувалися вузли з які випускалися на той час на ГАЗі автомобілів ГАЗ-61, ГАЗ-ММ і ГАЗ-М1. З 15 по 27 квітня 1941 року ГАЗ-64 успішно пройшов військові випробування на полігоні ГБТУ РККА, у випробуваннях також брав участь НАТІ-АР.
Виробництво
В серпні 1941 року вийшла перша партія ГАЗ-64, зібраних по обхідній технології, до кінця 1941 року було випущено 601 автомобіль[2](з врахуванням дослідних моделей 602, в цей час ГАЗ-64 фактично був єдиною серійною моделлю заводу). ГАЗ-64 серійно випускався з кінця серпня 1941 року до квітня 1943 року. Всього було виготовлено 672 автомобіля, з них 67 машин (а броньовиків на його шасі 2486) в 1942 році[2]. У 1943-му було випущено тільки 3 екз. модернізованих моделей ГАЗ-64В з розширеною до 1293 мм колією переднього моста. На шасі ГАЗ-64 з квітня 1942 року по червень 1943 року випускався бронеавтомобіль БА-64. Його виробництво, було більш пріоритетним, що і виразилося в кількості випущених бронеавтомобілів, а саме, 3903 од. Фактично з 1942 року всі повнопривідні шасі «64» йшли тільки для комплектації броньованими корпусами. В серпні 1943 року Горьківський автозавод, який відбудовувався після руйнівних авіанальотів Люфтваффе, зміг налагодити випуск модернізованого бронеавтомобіля БА-64Б з розширеною до 1446 мм колією. Це було необхідно через головний недолік БА-64 — схильності до перевертання через поєднання вузької колії та високого центру ваги. Відповідно, з кінця 1943 року замість ГАЗ-64 почали випускати перероблений ГАЗ-67 з розширеною колією, в 1944 році замінений модернізованим ГАЗ-67Б, який відрізнявся доопрацьованою ходовою частиною і більш надійною системою запалювання.
Конструкція
Автомобіль ГАЗ-64 був збудований на вкороченому на 755 мм по базі шасі ГАЗ-61, що дозволило відмовитися від проміжного карданного вала. В конструкції ГАЗ-64 використовувались вже освоєні у виробництві вузли і агрегати серійних автомобілів: ГАЗ-61 — кермовий механізм, гальма (крім привода), дороблений передній міст, роздавальна коробка, задні ресори, і ГАЗ-ММ — двигун і доопрацьована 4-ступінчаста КПП. Більш щільна компоновка змусила підняти двигун вище, як на «полуторці». Через дефіцитність спеціальних всюдихідних шин розмірності 6,50-16" з рисунком «ялинка» ще на заводі (і в подальшому під час експлуатації) на ГАЗ-64 також встановлювали шини розмірності 7,00-16" від «емки», це знижувало реальну прохідність через дорожній рисунок протектора та більш вузького поперечного профілю. З метою збільшення переднього кута в'їзду і полегшення подолання вертикальних стінок (до 0,5 м) у підвісці переднього мосту використовувались чотири чверть-еліптичних ресори. Для такої підвіски властиві часті поломки листів через їх нераціональність навантаження, а також низька поперечна жорсткість. Для стійкого прямолінійного руху в шарнірах всіх ресор застосували добре захищені і довговічні нарізні пальці і втулки від ГАЗ-11. Щоб виключити «галопування» при такій короткій базі були встановлені чотири (по два на вісь) гідравлічних амортизатори односторонньої дії від ГАЗ-M1, а в задній підвісці стабілізатор поперечної стійкості. Привод гальм всіх коліс — механічний, тросовий, як і на ГАЗ-11-73, але з жорстким валом без зрівнювачів, які приводяться як ножною педаллю, так і ручним важелем.
Кузов — відкритий, чотиримісний (передні сидіння — окремі). Ще двоє людей могли сісти на полках задніх крил. Там же розміщувалася стрілецька зброя, боєприпаси (аж до 45-мм снарядів) і спеціальне обладнання (рація). Для безперешкодного та швидкого виходу кузов був бездверним. Брезентовий тент простої форми без боковин притримувався однією дугою. Вітрове вертикальне скло (щоб не відбивати сонячні бліки вгору) в жорсткій трубчастій рамці відкидалось вперед і фіксувалось у горизонтальному положенні. Всі поверхні кузова мали плоскі обриси або гнуті в одній площині форми, що робило його простим у виготовленні. Торці сталевих кузовних панелей обкантовувалися трубами. Всі стики з'єднувалися точковим зварюванням, зрідка дуговим. В оформлені передка машини використовувались елементи ГАЗ-АА: верхня частина кожуха радіатора з емблемою, кришки капота, основний бензобак на 43 літри перед вітровим склом, щиток приладів.
Аспекти колекціонування
Вцілілі екземпляри ГАЗ-64, зі зрозумілих причин, дуже рідкісні, більшість сучасних «відновлених» ГАЗ-64,це переробки з масового ГАЗ-67Б (відрізнити недбалу переробку легко по післявоєнній штампованій решітці радіатора і чотириспицевому керму).
Джерела
↑ абвГАЗ-64 [Архівовано 11 травня 2020 у Wayback Machine.] Вітчизняні легкові автомобілі. 1896-2000 рр.
↑ абвЄ. Прочко. Автомобіль війни // "Моделіст-конструктор". — Вип. 6. — С. 29-34.
СРСР, Нижній Новгород
